Сценарій сенсорного свята
з елементами продуктивної діяльності для дітей дошкільного віку
«Казка про кольори»
Мета: розвивати кольорове сприйняття, спостережливість, зорову пам'ять; закріпити уявлення про виражальні якості кольору та лінії; виховувати бережливе ставлення до предметів, призначених для художньої творчості.
Обладнання: велика коробка (80x50 см) з олівцями – 8 штук (краще, щоб олівці були дерев'яні та пофарбовані масляними фарбами, а не виготовленими з картону), площинні зображення курчаток – 8 штук (кожне курчатко іншого кольору), площинні зображення шишок, моркви, ставочка, хмаринки, ялинки; фланелеграф з контурними зображеннями вищеназваних предметів.
Час проведення – кінець
навчального року.
Звучить легка
«казкова» музика, під час якої діти «мандрують».
Герої в яскравих костюмах:
Сонечко – втілення жовтого кольору.
Хмаринка – блакитного.
Ведмедик – брунатного.
Лисичка – помаренчевого.
Жаба – зеленого.
Сонечко – втілення жовтого кольору.
Хмаринка – блакитного.
Ведмедик – брунатного.
Лисичка – помаренчевого.
Жаба – зеленого.
Облаштування залу. Для кожного кольору
підготовлений фон: для жовтого – куточок в гірляндах з штучного листя та квітів
жовтого кольору з плотом, з-за якого виглядає соняшник; для блакитного –
задрапірована блакитною тканиною стіна; для коричневого – пеньочок, великі
шишки та іграшки різноманітних кольорів; для зеленого – стилізоване болітце з
містками різних кольорів і т.д.
Під вікнами залу – ряд столиків, а на них малятам попередньо дають можливість помалювати і, як правило, олівці та фарби лишаються неприбраними.
Під вікнами залу – ряд столиків, а на них малятам попередньо дають можливість помалювати і, як правило, олівці та фарби лишаються неприбраними.
Хід заходу
До залу заходить
вихователь і приносить величезну коробку.
Зрозуміло, що це – олівці.
Зрозуміло, що це – олівці.
Вихователь: Ой, діти, які я вам сьогодні олівці принесла... Чарівні!
Великі, яскраві! Ними малювати – одне задоволення. А ще принесла малюнок. Я його цими олівцями намалювала!
Великі, яскраві! Ними малювати – одне задоволення. А ще принесла малюнок. Я його цими олівцями намалювала!
(Розвертає
фланелеграф, а там лише силуетне зображення предметів).
– Дивно, тут були яскраві фарби – блакитне небо, жовте сонце... Ой, і коробка порожня... Ви не знаєте, у чому справа?
– Дивно, тут були яскраві фарби – блакитне небо, жовте сонце... Ой, і коробка порожня... Ви не знаєте, у чому справа?
(Погляд
вихователя зупиняється на олівцях, якими малювали діти).
Кольорові олівці заховалися?
Кольорові олівці заховалися?
Та вони, мабуть
злякалися.
Що будуть неприбрані,
Не точені і кинуті,
Всіма забуті і всіма закинуті.
Як оці олівці, що в нас на столі...
– А разом з чарівними олівцями втекли й кольори, тому вони зникли з картинки.
Що будемо робити?
Як кольори збирати?
Де олівці шукати?
Давайте швиденько приберемо ці олівці, покладемо їх на місце.
Де заховались кольори?
Може в хащах лісових?
Чи у квітах польових?
А, може, в веснянках рудих
Чи в листочках золотих?
Можливо, в бантиках дівчаток?
Може в іграшках маляток?
Швидше всього, кольори,
Непоседи-маляри,
Щоб чого не сталось,
В казці заховались... (Звучить музика).
Ми казкою підемо,
Кольори усі знайдемо.
(По «стежині» діти йдуть до «жовтого» куточка, де їх зустрічає
Сонечко, яке плете жовтий промінчик).
Сонечко:
Я – Сонечко жовте,
Не просто сиджу...
Промінчик тепла
Для людей я в'яжу!
І для жовтого соняшника,
Що на мене споглядає,
І для жовтої грушки,
Що з гілки звисає... (Музика обривається).
Сонечко: Добрий день, діти! Щось шукаєте?
Вихователь і діти: Так, шукаємо зображення з нашого малюнка і чарівні олівці.
Сонечко: Ну, в мене живе тільки один колір. Як ви думаєте, який? А кого жовтого не вистачає на вашому малюнку? (Курчатка). Ну що ж, я можу його вам подарувати.
Тільки промінчик доторкнеться
Не точені і кинуті,
Всіма забуті і всіма закинуті.
Як оці олівці, що в нас на столі...
– А разом з чарівними олівцями втекли й кольори, тому вони зникли з картинки.
Що будемо робити?
Як кольори збирати?
Де олівці шукати?
Давайте швиденько приберемо ці олівці, покладемо їх на місце.
Де заховались кольори?
Може в хащах лісових?
Чи у квітах польових?
А, може, в веснянках рудих
Чи в листочках золотих?
Можливо, в бантиках дівчаток?
Може в іграшках маляток?
Швидше всього, кольори,
Непоседи-маляри,
Щоб чого не сталось,
В казці заховались... (Звучить музика).
Ми казкою підемо,
Кольори усі знайдемо.
(По «стежині» діти йдуть до «жовтого» куточка, де їх зустрічає
Сонечко, яке плете жовтий промінчик).
Сонечко:
Я – Сонечко жовте,
Не просто сиджу...
Промінчик тепла
Для людей я в'яжу!
І для жовтого соняшника,
Що на мене споглядає,
І для жовтої грушки,
Що з гілки звисає... (Музика обривається).
Сонечко: Добрий день, діти! Щось шукаєте?
Вихователь і діти: Так, шукаємо зображення з нашого малюнка і чарівні олівці.
Сонечко: Ну, в мене живе тільки один колір. Як ви думаєте, який? А кого жовтого не вистачає на вашому малюнку? (Курчатка). Ну що ж, я можу його вам подарувати.
Тільки промінчик доторкнеться
До дитячої руки –
Жовтим він курчатком стане.
Беріть його, малюки.
(Дітям пропонують 8 площинних курчаток різного кольору).
(Дітям пропонують 8 площинних курчаток різного кольору).
Сонечко: Ну, яке ваше?
(Діти роблять вибір, накладають курчатко на фланелеграф).
Сонечко: От молодці! Піду за іншими курчатками догляну. А це вам за роботу.
(Подає великий жовтий олівець. Діти дякують. Під іншу музику
«впливає» Хмаринка).
Хмаринка: Подарую я синиці
Синій-синій, синій ситець.
Хай жовтенька синиця
Пошиє синю хустку з ситця.
Насті банти подарую,
Голубим їх зафарбую.
Синенькі волошки, ріки голубі,
Голубі, як небо, – ось вони які.
– Чого ж блакитного або синього не вистачає на вашому малюнку?
Діти: Хмарки! Ставочка!
Хмаринка: Є в мене картинки з вашого малюнку: ставок – синій, хмаринка блакитна, вибирайте!
(Діти виконують завдання, особливістю якого є те, що і ставок, і хмаринка – однакові за конфігурацією, але різні за кольором. І хмаринку, і ставок слід прикріпити на фланелеграф).
Хмаринка: Вірно, вірно! Ну ви просто молодці!
А за те, що молодці,
Я віддам вам олівці.
Не ламайте, бережіть,
Всім малюнки покажіть.
(Прощається з дітьми і «випливає» з залу. Зміна музики. Малята йдуть стежиною і зустрічаються з Ведмедиком. Музика стихає).
Ведмедик:
Чим більше я поїм,
Тим більше я посплю,
Чим більше я посплю –
Тим стану здоровіше,
І всіх переможу!
Вихователь: Зачекай, Ведмедику, Ласунчику коричневий. Загубили колір ми Такий, як ти, коричневий. А ще з нашого малюнка зникли шишки.
Ведмедик: Та я шишки вам віддам, Але сумую дуже сам. Пограйте зі мною в гру. Принесіть мені іграшки, але обов'язково коричневого кольору.
(Проводиться дидактична гра «Принесу Ведмедику іграшку», під час якої лунає весела музика, а Ведмедик навмисне збиває дітей з пантелику.
Під кінець гри Ведмедик віддає малюкам коричневий олівець і шишки для малюнка, і йде із залу. Прибігає Лисичка з морквинкою).
Лисичка (співає на мелодію пісні «Оранжевое солнце»).
Оранжева лисичка,
Я – ростом невеличка,
Я схожа на морквинку,
Такі ж боки і спинка.
Вихователь: Лисичко! Зачекай! Нам для нашої картинки дуже потрібна морквинка.
Лисичка: Яка?
Діти: Така.
Лисичка: Ну, я вам дам морквинку і олівець, але ви мені скажіть, як ми називаємо такий колір?
Діти: Оранжевий, жовтогарячий, помаранчевий, рудий.
Лисичка:
Знаєте ви добре,
Знаєте чудово.
Віддаю морквинку
Й олівця чарівного.
(Лисичка біжить з музичного залу, а діти стежиною простують до болота. Біля болота стоять три «містки» – фізкультурне обладнання, накрите різною тканиною. Лише один місток зеленого кольору. На мотив пісеньки «Ёлочка, ёлка, лесной аромат...» Жабка співає).
Жабка:
Жабка зелена,
Ялинка, листок,
Мохом зеленим,
Покритий місток.
Все це зелене
Аж в очі вбира,
Тож заспіваємо
Разом: «Ква! Ква!»
Вихователь:
Жабко! Ми співати прийшли. Нам потрібна ялинка для малюнка і зелений олівець.
Жаба:
До болота йдуть містки,
Але справи ось які...
Олівця ви заберете,
Як по зеленому пройдете.
(Діти вибирають місток потрібного кольору, проходять по ньому, працюють з шишками та фланелеграфом, забирають олівець).
Жаба: Ну, молодці! Йдіть собі. А я у жабуриння...
(Стежина «приводить» дітей до галявини – зеленого килима з великою кількістю площинного зображення різноманітних ягід: аґрус, ожина, малина, полуниця, чорниця, журавлина і т.д. Слід зазначити, що площинне зображення повинне бути досить велике формат А4). Голос за ширмою.
Я – ягідна галявина!
Вся сонечком зігріта.
Знайдете на галявині
Досхочу ягід діти!
Ось кошички лозові
Під кущиком стоять.
І вже вони готові
Мої дари приймають.
Зберіть ви ягідки лише червоні, і я вам віддам чарівний олівець!
(Діти виконують завдання, знаходять червоний олівець і велику квітку фіалку). Голос за ширмою.
Я – фіалка!
В мене фіолетова вдяганка.
– І я також хочу подарувати чарівний олівець. Але для цього розгляньте портрети моїх подруг-квітів та знайдіть портрет фіолетового кольору.
(Діти повинні з усього розмаїття намальованих квітів – формат А4 – відібрати бузок, айстру).
Вихователь: Ось і всі наші олівці. А як ви думаєте, якби не було на світі кольорів, можна було б малювати? Сідайте за столики.
(Вихователь бере в руки проволоку з дюралюмінію (1=60 см), обтягнуту тканиною. Це – лінія).
Вихователь:
Ну-ж бо, подивіться...
До нас прийшла в гості Лінія-сестриця.
І пряменька, і кругленька,
І кривенька, і гнучка
Зобразить також все вона!
Не вірите, а давайте перевіримо.
(Вихователь малює маркером на аркуші, прикріпленому вертикально, а діти – за столиками).
Вихователь: Намалюємо грибок. Ось так. Це грибок?
А лінія захотіла його переробити. Як? А от так! Ось так зробила лінія!
І так! І ось так!
(Малює, використовуючи методичний прийом паралельного показу з поясненням).
– Лінія з грибка зробила жабку! Значить не можна обійтись в малюнку
і без лінії, і без кольору.
Причаївся рух у кожній лінії.
Поселилась радість в кожнім кольорі...
Малюють чудо-олівці! Все, що ми бачимо довкола.
Я – ростом невеличка,
Я схожа на морквинку,
Такі ж боки і спинка.
Вихователь: Лисичко! Зачекай! Нам для нашої картинки дуже потрібна морквинка.
Лисичка: Яка?
Діти: Така.
Лисичка: Ну, я вам дам морквинку і олівець, але ви мені скажіть, як ми називаємо такий колір?
Діти: Оранжевий, жовтогарячий, помаранчевий, рудий.
Лисичка:
Знаєте ви добре,
Знаєте чудово.
Віддаю морквинку
Й олівця чарівного.
(Лисичка біжить з музичного залу, а діти стежиною простують до болота. Біля болота стоять три «містки» – фізкультурне обладнання, накрите різною тканиною. Лише один місток зеленого кольору. На мотив пісеньки «Ёлочка, ёлка, лесной аромат...» Жабка співає).
Жабка:
Жабка зелена,
Ялинка, листок,
Мохом зеленим,
Покритий місток.
Все це зелене
Аж в очі вбира,
Тож заспіваємо
Разом: «Ква! Ква!»
Вихователь:
Жабко! Ми співати прийшли. Нам потрібна ялинка для малюнка і зелений олівець.
Жаба:
До болота йдуть містки,
Але справи ось які...
Олівця ви заберете,
Як по зеленому пройдете.
(Діти вибирають місток потрібного кольору, проходять по ньому, працюють з шишками та фланелеграфом, забирають олівець).
Жаба: Ну, молодці! Йдіть собі. А я у жабуриння...
(Стежина «приводить» дітей до галявини – зеленого килима з великою кількістю площинного зображення різноманітних ягід: аґрус, ожина, малина, полуниця, чорниця, журавлина і т.д. Слід зазначити, що площинне зображення повинне бути досить велике формат А4). Голос за ширмою.
Я – ягідна галявина!
Вся сонечком зігріта.
Знайдете на галявині
Досхочу ягід діти!
Ось кошички лозові
Під кущиком стоять.
І вже вони готові
Мої дари приймають.
Зберіть ви ягідки лише червоні, і я вам віддам чарівний олівець!
(Діти виконують завдання, знаходять червоний олівець і велику квітку фіалку). Голос за ширмою.
Я – фіалка!
В мене фіолетова вдяганка.
– І я також хочу подарувати чарівний олівець. Але для цього розгляньте портрети моїх подруг-квітів та знайдіть портрет фіолетового кольору.
(Діти повинні з усього розмаїття намальованих квітів – формат А4 – відібрати бузок, айстру).
Вихователь: Ось і всі наші олівці. А як ви думаєте, якби не було на світі кольорів, можна було б малювати? Сідайте за столики.
(Вихователь бере в руки проволоку з дюралюмінію (1=60 см), обтягнуту тканиною. Це – лінія).
Вихователь:
Ну-ж бо, подивіться...
До нас прийшла в гості Лінія-сестриця.
І пряменька, і кругленька,
І кривенька, і гнучка
Зобразить також все вона!
Не вірите, а давайте перевіримо.
(Вихователь малює маркером на аркуші, прикріпленому вертикально, а діти – за столиками).
Вихователь: Намалюємо грибок. Ось так. Це грибок?
А лінія захотіла його переробити. Як? А от так! Ось так зробила лінія!
І так! І ось так!
(Малює, використовуючи методичний прийом паралельного показу з поясненням).
– Лінія з грибка зробила жабку! Значить не можна обійтись в малюнку
і без лінії, і без кольору.
Причаївся рух у кожній лінії.
Поселилась радість в кожнім кольорі...
Малюють чудо-олівці! Все, що ми бачимо довкола.

Комментарии
Отправить комментарий