Есе вихователя

Есе на тему:

«Гра робить з дитиною те, що вода з камінчиками» (С.Русова)

Дитина – то є найбільша цінність і батьків, і родини, і нації в цілому. Сьогодення вимагає від педагога бути для дітей не керівником, а модератором, наставником і координатором у безмежному освітньому просторі. Обов’язковою і невід’ємною умовою для реалізації цього завдання є віддана, непідробна любов педагога до дітей. Маленькі діти душею відчувають неправду і підробку, тому головне моє завдання, як вихователя, не порушити хиткий міст довіри між мною та дітьми. Вважаю, що за допомогою гри можна знайти шлях до серця кожної дитини, пробудити і розвинути її творчі здібності. Щоб зберегти дитячу безпосередність, радісне сприйняття і відкриття світу, організовую і залучаю дітей до різноманітних ігор, в яких навчаю дітей помічати цікаве і красиве, цінне і невід’ємне у буденному.

Гра сприяє розвитку мислення дітей, розвиває вміння чітко визначати проблему та шляхи її вирішення, розвитку вміння опрацьовувати і аналізувати інформацію, бути відкритим до сприйняття думок інших. Гра – це метод імітації прийняття рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри за правилами, що вже вироблені учасниками. Гра є «природним середовищем» малюків. Припинити ігрову діяльність силоміць – означає загальмувати її розкриття і розвиток творчих здібностей. І навпаки, якщо створювати сприятливі умови, вона вбиратиме в себе нову інформацію. Я намагаюсь раціонально поєднувати гру з освітніми задачами. Таке поєднання допомагає привернути увагу і досить тривалий час підтримувати інтерес дітей до важливих і складних завдань, властивостей, явищ. А зацікавленість, впевненість у своїх силах і задоволення від праці – це могутній стимул для пізнання. Сформована пізнавальна активність стає фундаментом для подальшої творчості. Тому весь день я пронизую грою, але не тільки розважальною, а й навчальною, що потребує виконання складних розумових операцій – аналізу, синтезу. Завдяки ігровим формам роботи вдається залучити всіх дітей навіть пасивних, до систематичної розумової праці, дати їм змогу відчути успіх, повірити в свої сили, а цим самим і зміцнювати своє здоров’я. Гра для дитини найкраща насолода, в іграх виявляються всі її здіб­ності, її нахили, переживання. Спостерігайте дитину, коли вона грається, і ви знайдете ключ до розуміння її душі. В українскій психолого-педагогічній науці загальноприйнятим є положення про те, що гра — один з найголов­ніших засобів всебічного розвитку, дошкільників. Саме ігрова діяльність, як ніяка інша, сприяє формуванню дитячого колективу, розвиткові позитивних взаємин у ньому, закладенню початків суспільної спрямованості особистості вже на етапі дошкільного дитинства.

Таким чином, дитяча гра має виняткове значення для роз­в'язання багатьох виховних завдань, насамперед, для станов­лення дитячого колективу та розвитку в ньому доброзичли­вих взаємин. Навички суспільної поведінки, набуті в ігровій діяльності з ровесниками, старшими та молодшими дітьми, спонукають дошкільників до позитивних форм спілкування не лише в грі, а й у повсякденному житті. Своєрідність гри дітей полягає в тому, що в ній вони відображають навколишню дійсність — дії людей, їх взає­мини, зовнішні атрибути навколишнього. Водночас діти вносять у гру й елементи власної уяви — чим вона багат­ша, тим цікавіша й змістовніша їхня діяльність. У грі значно більше, ніж у будь-якій іншій діяльності, дитина може виявляти свою самостійність, а це надзвичайно важ­ливо для формування її як особистості. Адже кожна ди­тина на власний розсуд «творить» гру, по-своєму відобра­жає в ній набуті знання про світ, в якому живе, виражаю­чи власне ставлення до нього. Гратися іграшками дитину треба вчити, тому про­цес спілкування дорослого з малим має обов'язково вклю­чати спільні ігрові дії. Спочатку дорослий сам маніпулює якимось предметом у присутності маляти. Причому дії з кожною іграшкою повинні відповідати її призначенню. Поступово до цього процесу залучаю і дитину. Жвавий і веселий розподіл дітей на підгрупи сприяє виникненню у них ще на етапі підготовки до гри хорошого настрою, доброзичливих взаємин між її учасниками. Після закінчення гри обов'язково відзначаю ту групу дітей, яка найбільш вдало і найдружніше, наприклад,  імітувала голоси тварин, і висловлюю при цьому побажання усім малятам завжди гратися так злагоджено.

Отже, застосування та­ких простих прийомів допомагає педагогу об'єднувати дітей у маленький колектив, в якому панує емоційно за­барвлений настрій, гарні відносини, піклування та допомога один одному, що сприяє виникненню бажання всіх його учасників продовжувати спілкування і в інших видах діяльності. Цілком погоджусь з Софією Федорівною Русовою: «Коли дитина грається, вона уся захоплюється своєю забав­кою, вона живе нею, вона цілком переймається своїм творчим натхненням. Кожна здорова нормальна дитина бажає гратися. Це природ­ний стан дитини, коли вона грається. Гра робить з дитиною те, що вода з камінчиками».